Довіра – це дуже тонка матерія, і вибудувати її в сім’ї буває непросто. Особливо, якщо ви намагаєтеся завоювати довіру дитини. Проте ваші зусилля з часом буде винагороджено, і ви побачите, наскільки атмосфера у вас вдома покращиться.
Налагоджувати довірливі стосунки з дитиною варто починати з раннього віку. І поки ваш малюк буде рости, ви можете працювати над тим, щоб такі стосунки в сім’ї лише розвивалися й укріплювалися.
Але пам’ятайте, що цей процес двосторонній – ви так само повинні довіряти дитині, як і вона вам. Це допоможе зменшити до мінімуму кількість сварок у сім’ї й уникнути надмірно суворого виховання, яке не позначиться добре на психіці вашої дитини.
Главред зібрав 10 основних правил, які допоможуть завоювати довіру дитини.
Не тільки в буквальному сенсі слова "слухати", а в сенсі "розуміти глибинний зміст". Намагайтеся по-справжньому зрозуміти, що дитина намагається вам сказати, і що часто ховається між рядків.
Наприклад, якщо ваша донька чи син кажуть вам "Мамо/ тату, я тебе ненавиджу!", вона не обов’язково відчуває до вас саме це. За такими гучними фразами дитина просто часто ховає свою образу і намагається сказати щось типу "Я злюся за те, що ти змушуєш мене ходити у школу/мити посуд тощо".
Спробуйте відкрито поговорити з вашою дитиною і зрозуміти, що вона відчуває насправді. І слухайте її уважно, як дорослу.
Зоровий контакт допомагає зробити розмову відкритішою і налагодити довірливі стосунки. Коли говорите з дитиною, нахиліться й обережно дивіться їй в очі – хай вона бачить, що ви щирі і відверті з нею.
Звичайно, ви самі обираєте, наскільки бути відвертими зі своєю дитиною залежно від її віку, адже не на всі теми з нею можна поговорити, як з дорослою. Проте якщо ви намагатиметесь бути з нею максимально чесними, ви швидше зможете завоювати довіру – і здивуєтеся, наскільки легко такий зв’язок сформується сам, без додаткових зусиль.
Візьміть собі за правило не вдаватися до "брехні заради блага". Якщо щось вашій дитині ще не можна знати через занадто малий вік – просто не кажіть їй, головне не використовуйте відверту брехню.
Чіткий розпорядок дня і певні обмеження (наприклад, на час сидіння за ґаджетами) стануть вашою "паличкою виручалочкою". Якщо ви наперед не узгодите з дитиною такі правила, у якийсь момент ви опинитеся між двома вогнями: забрати у дитини ґаджет і відправити спати у пізній час, похитнувши таким чином її довіру до вас, чи дозволити сидіти за телефоном пів ночі, аби лише цю довіру зберегти.
Якщо у вас будуть встановлені чіткі межі, ви завжди зможете сказати: "Ну, ми ж домовлялися" або "Якби ж у нас було в запасі зайвих 15 хвилин – але ж ні, інакше ми запізнимося з іншими справами".
Ідеальних батьків не існує. Дитина має право знати, що і ви іноді помиляєтеся. Якщо ви помилилися, просто попросіть вибачення і дайте зрозуміти, як вам жаль. Тоді в дитини буде формуватися відчуття справедливості і розуміння, що нічого страшного немає у визнанні помилок. Це один з найкращих способів встановити довірливі стосунки з дітьми.
Краще уникати обіцянок, а особливо тих, які випливають спонтанно і продиктовані миттєвими емоціями. Часто виникають ситуації, коли доводиться змінювати плани. Якщо ви не будете дитині твердо щось обіцяти, легше буде пояснити, чому довелося піти на такий крок.
Якщо ж пообіцяєте, не чекайте, що на неї подіють ваші "серйозні дорослі аргументи" – будь-який відступ від того, на що розраховувала дитина, буде каменем, який полетить у неміцну башту довіри. Тому пообіцявши, потрібно буде виконати. Будьте надійними батьками.
Що б не сталося, усі виховні процеси краще перенести на домашню територію. Не влаштовуйте дитині розбірок, приміром, у гостях чи в школі. Тендітна психіка ще більше постраждає, якщо ви будете критикувати чи сварити за щось вашу доньку чи сина на очах інших людей – тоді довіра дитини до вас точно буде зруйнована.
Найкраще виховання дітей – це показувати їм свій приклад. Не забувайте, що діти моделюють і наслідують поведінку батьків. Тому показуйте для них ту модель поведінки, яку ви хотіли б, щоб вони засвоїли і повторювали.
До того ж таким чином ви зможете завоювати довіру дитини, показуючи їй, що самі на практиці виконуєте все те, чому вчите її на словах.
Як ми вже згадували раніше, довіра – це двосторонній процес. Покажіть дитині, що і ви також у певних ситуаціях можете на неї покластися і розраховуєте на її підтримку. Спробуйте доручати їй невеликі справи по дому – наприклад, помити посуд чи допомогти вам готувати. І ставтеся поблажливо до усіх помилок, яких допускатиме дитина під час виконання цих завдань – навіть якщо вона поб’є тарілку чи зіпсує якісь продукти у процесі готування.
Довіра також передбачає те, що ви повинні поважати право вашої дитини на конфіденційність деяких питань (за виключенням тих ситуацій, коли потрібно екстрено втрутитися, чи коли ваша дитина потребує допомоги і не хоче/ боїться про це попросити).
Іноді дитина не хоче усе розповідати батькам, тому не наполягайте, якщо якогось разу вона не захоче говорити з вами про школу чи казати, як минуло перше побачення. Якщо нічого поганого не відбувається, то дозвольте дитині мати ту частину життя, яка буде відділена від вас. Таким чином легше буде побудувати довірливі стосунки.
Вас також може зацікавити: