Країни колишнього Радянського Союзу славилися своїми мальовничими лісами, просторими полями і зеленими просторами, проте в СРСР практично не було такої настирливої проблеми, як кліщі.
У Радянському Союзі держава активно піклувалася про захист своїх громадян від кліщів і захворювань, які вони передають, таких як кліщовий енцефаліт і лихоманка Лайма. Фахівці зосереджувалися на профілактиці та знищенні кліщів на їх личинках і іксодах. Одним з ключових методів були систематичні обробки територій інсектицидами і застосування активних речовин, які вбивали шкідливих кліщів на ранніх стадіях розвитку.
У міру розвитку медицини і наукових досліджень, в СРСР також проводилися кампанії з пропаганди знань про захист від кліщів. Населення отримувало рекомендації про правила поведінки в природі, а також про необхідність використання спеціальних засобів від комах, щоб запобігти укусам.
З плином часу і зміною кліматичних умов, наша екосистема зазнала серйозних змін. Глобальне потепління, зменшення лісових масивів та збільшення кількості гризунів — лише деякі з факторів, що сприяють зростанню кількості кліщів. Такі зміни створюють сприятливі умови для розмноження і поширення цих кровосисних комах.
Більш того, сучасний спосіб життя, коли люди частіше проводять час на природі, збільшує ризик потрапляння під укуси кліщів. Деякі регіони світу зіткнулися зі скороченням використання інсектицидів через екологічні та медичні міркування, що може також сприяти зростанню чисельності кліщів.
Хоча кліщі можуть зустрічатися майже повсюдно, деякі місцевості все ж вважаються менш схильними до наявності цих паразитів. Гірські райони і пустелі, наприклад, мають менш сприятливими умовами для життя кліщів, що робить їх поява там менш імовірним.
Однак варто пам'ятати, що не існує місця, абсолютно захищеного від кліщів, і ризик укусів завжди існує, особливо в періоди активності кліщів навесні і влітку.
Вам може бути цікаво: