Зараз важко уявити людину, у якого в гардеробі немає джинсів, але в СРСР за звичайні штани з деніму могли вигнати з роботи і навіть посадити до в'язниці.
Громадяни Радянського Союзу познайомилися з дітищем Лівая Штрауса в 1957 році. Тоді і почалася своєрідна джинсова лихоманка. Звичайній людині було дуже важко дістати джинси-за ними полювали, ними спекулювали і добували всіма правдами і неправдами.
Так, було й таке. В СРСР пробували боротися та навіть забороняти джинси. За їх носіння могли навіть вигнати з Інституту або звільнити з роботи. Перші джинси в Радянський Союз завезли з США і Європи і тоді з'явилися спекулянти. Ціни на них були захмарними - вартість однієї пари була як мінімум 200 рублів, що дорівнювало середній зарплаті радянського громадянина.
Попри величезну вартість, джинси стали однією з найбажаніших покупок особливо для молоді. В результаті почалася справжня війна проти штанів. За спекулянтами полювали як на громадському, так і на державному рівні.
Підключилася і пропаганда: джинси висміювали в карикатурах, а спійманих на гарячому спекулянтів могло чекати покарання аж до 15 років в'язниці.
У сімдесятих роках СРСР наповнили підроблені джинси, які сильно поступалися за якістю оригіналу. Тоді почали з'являтися і радянські джинси, але вони не змогли скласти конкуренцію Lee, Levi's або Wrangler.
Кінець джинсової лихоманки настав тільки в дев'яностих роках, коли вони перестали бути дефіцитом.