Звернення Миколи Штейнберга до світового співтовариства ядерної енергетики

Щодо обстрілу Запорізької АЕС російськими злочинцями сьогодні, 4.03.2022 року.

Я, Микола Штейнберг, головний інженер ЧорнобильськоїАЕС з травня 1986 по березень 1987 року, знаю, що такеядерна катастрофа не за підручниками, не за статтями в газетах, не за заявами політиків. Я знаю, що це для дітей та дорослих, для рідних та близьких, для тих, хто поруч ізепіцентром та тих, хто за тисячі кілометрів. Я знаю, як мирний атом убиває друзів. Я знаю яких сил і скільки життявартує боротьба з мирним атомом, що вийшов з-під контролю.

Танки, що обстрілюють АЕС – це вкотре пробите дно, аморальне та варварське ставлення до людства загалом та кожного людського життя окремо. Винуватець цього злочину– щур, вихований у стінах радянського КДБ, що відзначаєтаким чином чергову річницю того дня, коли здохнув йогоідеал, його моральний учитель, "великий" Сталін.

Що ще має зробити цей покидьок, щоб світ зрозумів що неглобальне потепління навколишнього середовища вб'є всіх? Вб'є цей божевільний, оточений його співучасниками, вжедавно пов'язаних з ним кров'ю та своїм високодуховнимвигаданим світом, готовим та здатним убивати дітей на території чужої держави та обстрілювати атомні станції.

Його дружно підтримують "мирні" атомники – жоден з керівників російської атомної енергетики не лише не засудив злочинні дії свого фюрера, але й навіть не висловивпобоювання щодо наслідків такої кричущої злочинної дії! Підлі боягузи!

А де ви, ядерники світу? Сховали голови під крило, як страуси? Ви краще за всіх інших знаєте, що ядерна трагедіяне буває локальною!

Час політкоректності минув. Невже ви не зрозуміли, до чогопривели ігри умиротворення, особливо мадам Меркель (до речі, куди поділася велика ядерна енергетика Німеччини? Замінили російським газом?). Де її яскравий сподвижник Макрон?

Задавіть гадину, доки ще не пізно!

А моїм друзям, і колегам, енергетикам України:

Енергетики не здаються. Ви зараз наодинці, ніхто не допоможе. Витримка та спокій. Професіоналізм. Витримаємо.

А вони подавляться і здохнуть. Їхня доля вже визначена. Тактичні перемоги не врятують від стратегічної поразки.

Слава Україні!

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред